Усяк, хто бажає мати вірних друзів, має бути добрим і терпимим, проявляючи увагу до чужих потреб.
Шана і повага добуваються не силоміць, а великодушністю і готовністю поділитися останнім шматком з тим, хто має потребу.

За металургійним факультетом закріплений чудовий православний дитячий будинок «Надія». Студенти-активісти з радістю відвідували цей гостинний дім, де хвилинка твоєї уваги «має ціну золота».
Не стала виключенням й остання субота весни. На наше щастя погода, яка останнім часом умиває все дощами, видалася сонячною. То ж вона не порушила наші плани відвідати з вихованцями дитячого будинку дитячу залізницю. Ми побували у зоопарку, тераріумі, акваріумі та навіть покаталися на дитячому потязі. Взагалі студенти дуже швидко знаходять спільну мову з цими дітками, серця яких завжди відкриті для спілкування. Нашою метою було подарувати їм хоча б краплинку своєї доброти. Як завжди ми привезли їм одяг, іграшки, фрукти, а також хороший настрій та усмішки.
Особисто мене зацікавила історія створення будинку. Я дізналася, що цьому закладу вже 8 років. Засновником його являється Православна церква, та найбільше зусиль приклав архієпископ Запорізький і Мелітопольський Василь, який дуже часто відвідує діток. Фінансуванням будинку займаються лише спонсори та церква. На сьогодні цей дім переживає важкі часи. Річ у тому, що його намагаються закрити, а дітей, і так ображених долею, відправити до інтернату. Кому ж він заважає? Ми будемо сподіватися, що з допомогою Господа вихователі цього будинку відстоять своє право на існування.
Діти звикли вже до своєї оселі і нікому з них, звичайно, не хочеться до інтернату. Кожен – це сильна, самостійна особистість. І на мою думку, головне зараз не зламати їхній вольовий, цілеспрямований дух. Та й студенти металургійного факультету дуже звикли до цих дітей.
Тож давайте робити добро! Бо саме воно, а не краса, врятує світ.